Яку воду ми п’ємо?

Дата: 09.10.2023 11:50

Кількість переглядів: 48

Вода є одним із основних продуктів, необхідних людині для повноцінного життя. Саме з води ми отримуємо найбільшу кількість мікроелементів. І якщо без їжі людина може прожити декілька тижнів, то без води – лише декілька днів. Отже її важливість, а відповідно якість і безпечність – беззаперечні.

Мінімум раз на рік необхідно проводити лабораторний контроль якості води. Більшість мешканців нашого району користуються індивідуальними, власними або децентралізованими джерелами водопостачання, привозною водою. Законодавчо не визначено здійснення систематичного державного нагляду за такими джерелами водопостачання. Відповідальність за них, як і за використання води з них, несе власник, який і повинен бути зацікавлений у відповідній якості води, яку вживає він та його сім’я.

Проте власники здебільшого нехтують елементарними правилами експлуатації - не здійснюють хоча б один раз на рік лабораторний контроль якості води з джерела постачання. В основному аргументують це тим, що вода є хорошою за органолептичними властивостями (колір, запах, смак, прозорість), і вони протягом довгого часу, а інколи і декількох поколінь, вживають її. Однак це аж ніяк не є гарантією її якості, адже частина хімічних речовин навіть при високих концентраціях не змінюють смаку, кольору води, наприклад, нітрати, які є особливо небезпечними для дітей раннього віку.

Окрім того, гострі отруєння, пов’язані з використанням недоброякісної води, трапляються відносно рідко, тоді як надлишок чи нестача у воді певних мікроелементів, хімічних речовин при тривалому її використанні можуть призвести до значних порушень стану здоров’я, які навіть доволі важко прив’язати до води. Наприклад, захворювання серцево-судинної системи, в етіології яких якісна вода – не останній фактор.

Якість та безпечність питної води, а також вимоги до влаштування та експлуатації джерел водопостачання (в тому числі й індивідуальних), регламентують Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Основні вимоги до влаштування та експлуатації джерел водопостачання згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10 це:

не допускати наявності джерел забруднення питної води (купи гною, вигрібні ями, мінеральні добрива, надвірні туалети тощо) на відстані менше 20 м від криниці;
навколо криниці поновити або встановити «глиняний замок» глибиною 2 м та шириною 1 м із добре змішаної і пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку;
поновити чи встановити відмостки кам’яним або цегляним мощенням, забетонувати або заасфальтувати в радіусі 2 м з нахилом у 0,1 м;
встановити огорожу (у разі її відсутності) в радіусі 2 м для обмеження доступу до криниці тварин, птахів, гризунів тощо;
обережно застосовувати в сільському господарстві та приватному секторі мінеральні та органічні добрива;
з метою захисту колодязів від поверхневих стоків встановити перехоплюючі канали з відводом стоків убік;
за необхідності при довготривалому невикористанні чи невідповідності води певним показникам провести відкачку води з криниці, очистку та дезінфекцію;
систематично проводити на базі акредитованої лабораторії дослідження зразків питної води хоча б за показниками безпеки.

Однією із альтернатив є використання для питних потреб бутильованої води. При придбанні бутильованих питних та мінеральних вод не соромтесь запитати у продавця відповідну супровідну документацію та протоколи лабораторно-інструментальних досліджень води. виробників, на яких Законодавчо контроль за якістю та безпечністю продукції, в тому числі й лабораторно-інструментальний, першочергово покладено на її виробника.

Отож, найважливіше, щоб вода була з контрольованих джерел водопостачання і періодично проходила лабораторний контроль. Хоча умови її транспортування та зберігання теж мають чимале значення. Зокрема, не слід зберігати воду у непридатних для цього ємкостях (повторно використані ПЕТ-пляшки або технічні ємкості, каністри тощо). А воду, навіть набрану у відповідні ємкості, що закриваються, бажано зберігати не більше 72 годин, після чого її використання в харчових цілях рекомендовано лише після кип’ятіння.

Стосовно побутових фільтрів та систем із доочистки води, то якщо вода якісна та безпечна, то не слід її доочищати, адже навіть найпростіші фільтри забирають з неї не лише погані речовини, а й корисні та необхідні мікроелементи. Тобто до встановлення систем доочистки води слід підходити дуже обережно та обізнано, з обов’язковим попереднім лабораторним контролем води, адже інколи можна зробити гірше, бажаючи добра.