Краща доля іноді зовсім проста: історія переселенки з сонячної Херсонщини
Краща доля іноді зовсім проста: історія переселенки з сонячної Херсонщини
Краща доля іноді зовсім проста: історія переселенки з сонячної Херсонщини
Життєвий шлях Рещиковець Аліни Олександрівни – уродженки Херсонської області, був насичений кардинальними змінами та нелегкими рішеннями. На початку війни їй довелось з малою дитиною покинути домівку і шукати кращого місця. Переїхала жінка на Кіровоградщину у невеличке село Червонокостянтинівка Олександрійського району.
Питання пошуку роботи стояло гостро, тож жінка не вагалась – звернулась до Петрівського відділу Олександрійської філії Кіровоградського ОЦЗ, адже вся надія знайти роботу була лише на службу зайнятості.
Аліна Олександрівна згадує, що історія професійної діяльності не складалась ще на малій батьківщині. Свого часу вона закінчила Херсонський професійний ліцей зв’язку та поліграфії, де здобула професію «перукар-модельєр». Але за спеціальністю не працювала.
За її словами, так склалось тому, що в юному віці вона не зорієнтувалась у своїх професійних вподобаннях, а вже отримавши освіту, зрозуміла, що їй це не до вподоби. Тому переселенка шукала себе в інших сферах: працювала продавцем-консультантом, згодом довелося працювати й за кордоном, зокрема, в кулінарній сфері. Коли з’явилась донька, Аліна пішла в соціальну відпустку по догляду за дитиною, під час якої шукала будь-які заробітки, аби утримувати свою маленьку родину. Але знайти щось підходяще було важко.
Вже зареєструвавшись, як безробітна, Аліна була ознайомлена з послугами служби зайнятості, з активними програмами, зокрема, можливістю пройти безкоштовне професійне навчання. Водночас стан невизначеності й тоді не полишав переселенку. Аліна згадує: «З працевлаштуванням довгий час було складно. Не вдавалось знайти варіант, який би влаштовував. Мені пропонували різні вакансії, та всі вони, на жаль, були в іншому селі, що на Петрівщині».
Пропозиції були неприйнятні для безробітної через відстань від місця проживання до місця роботи. Жінка не мала змоги залишати маленьку доньку, тож невтомні пошуки продовжувались.
Але рано чи пізно «хмари розсіюються»: у Червонокостянтинівському ліцеї з’явилась вакансія підсобного робітника, яку було запропоновано безробітній. Аліна, не вагаючись, погодилася на працевлаштування.
Наразі жінка працює на кухні ліцею, усіма умовами задоволена. Вона відзначає: «Загалом я допомагаю кухарю у мілких кухонних і кулінарних справах. І на сьогодні мене все повністю влаштовує: і місцезнаходження роботи, і заробітна плата, і колеги. Робота справді подобається. Все добре і спокійно. Така стабільність, рівновага і затишок буднів дуже важливі для нас з донькою в ці складні часи».
Ця та інші подібні історії внутрішньо переміщених осіб яскраво демонструють, що спільні, злагоджені дії спеціаліста служби і самого шукача, щире бажання професійної зайнятості завжди дають успішний результат.
Якщо ви у пошуку роботи і не знаєте куди звернутись – контакти тут: http://surl.li/pacfp.
Кіровоградський обласний центр зайнятості
